Сир - кисломолочний продукт, традиційний для Східної та Північної Європи, одержуваний сквашуванням молока з подальшим видаленням сироватки. Роблять його з молока, сквашуючи це молоко і відокремлюючи сироватку. Тверда маса, яка після цього залишається і називається сиром.
Коли люди вперше пізнали смак цього чудового продукту, і як сталося чарівне перетворення молока на сир, відомостей точних немає. Але про те, що цей продукт їли древні наші пращури багато століть тому, можна дізнатися з трактатів відомих найдавніших учених. Вже давні римляни знали та готували цей молочний продукт. Про це свідчить римський вчений та письменник Марк Теренція Варрона. Для закваски молока використовували згусток, витягнутий зі шлунка матері теляти, козеня або ягняти. А інший римський письменник і філософ Луцій Колумелла розповідав про те, що сир у I столітті нашої ери любили й багаті та бідні, вживали його як у звичайному вигляді, так і разом із медом, молоком і навіть вином.
Є старовинна повіра, що улюбленою стравою Бога Крішни був саме сир. Крішна називав сир подарунком природи, який додає людям сил фізичних та розумових, а також є лікувальним продуктом. В Індії вважали, що якщо розбити горщик із сиром, то удача і щастя будуть волати тобі цілий рік. Тому у святкові дні на майданах ставили стовпи, нагорі яких кріпили горщики з сиром. Бажаючі здобути щастя та удачу намагалися збити горщики палицями та камінням. Тим, хто таки збивав горщик, вручали в подарунок солодкі коржики з сиру на додачу до річного запасу щастя від Крішни.
У Стародавній Русі сир знали і любили, їли щодня, тільки звали його сиром, а продукти з нього сирними. Процес приготування був дуже простим. У трохи охололу грубку ставили в горщику кисле молоко, яке служило основою сиру. Через кілька годин горщик діставали, а вміст його переливали в мішечок з полотна, який мав форму конуса. Сироватка зціджувалась, а те, що залишалося, поміщали під прес. Так і виходив сир.